Мене вперше занесло на Схід України і то лише завдяки соціальній діяльності. Спочатку на ТЕДх в Суми. Запросили розказати про Urban Space 100. Я то згодився, але на таке треба одобрення керівництва Теплого Міста. Дуже хвилювався, знаючи яка це відповідальність, а дозвіл спочатку дали, потім кажуть що я неготовий, далі розвертали на те, що я зможу. Я ще більше хвилювався, декілька разів переробляв презентацію, перезаписував виступи і коментарі, потім ще в останні години в маршрутці переробляв текст, бо вибрав особисту емоційну історію з дитинства і декілька разів до сліз переживав її знову і знову. Крім того, останнім штрихом мало бути відео, в якому ініціативи започатковані самими мешканцями міста і на нас же (в тому числі присутні в залі) покладена відповідальність за успішність змін. І зразу йду зі сцени, відео завершується.. зал мовчить. Декілька миттєвостей хтось крутить головами і чекає продовження, а дехто осмислює і ... аплодисменти. Уффф, все, можна розслабитись. Проте емоційне навантаження навіть посилилось, бо люди підходили з вологими очима і ми спілкувались.
Тепер мабуть з іншого боку подивлюсь в записі, коли буде, викладу тут: "Експеримент довіри".
Через тиждень Слов'янськ. Місто, на думку деяких джерел, з якого і почалась війна через сланцевий газ. Зараз воно звільнено і на превелике здивування гостей, в тому числі моєму, є столицею гончарства України. Так, я чув про Кутську, Косівську, Покутську кераміку, а от Слов'янську - ніколи. Проте вже при першому спілкуванні з місцевими жителями відчувається, що кераміка всюди. Тут багато покладів білої, червоної глини і були великі виробництва, а зараз розпалось на дрібніші. До одних вдалось заїхати в гості, гляньте на технологію:
Кажуть, що після втрати російського ринку, важко зі збутом, а в інтернеті ще не знають як.
А ось сліди від двох мін. На щастя, тут вже нікого не було.
Мав півдня вільних, тому напросився в Краматорськ до активної спільноти. Прийняли у Вільній хаті, приємно поговорили про наші активності і їхні починання, дякую Коля Дорохов. Зразу після того почалась якась ІТ-тусовка і заодно познайомився з деякими бізнесменами. Сергій Кондратюк керує найбільщою місцевою ІТ компанією QuartSoft, пережив окупацію і повернувся назад разом з більшістю персоналу. Сергій Коротун очолює фірму по "залізячках", як і в мене, швидко знайшли спільну мову. Навіть виявилось, що він пройшов навчання в ШВБ, яку я тільки планую, впровадив Оргсхему в тому числі.
Наступні два дні - в ТЕПЛИЦІ, безперечному лідеру по активності і прогресивності в Слов'янську. Прекрасний відкритий простір з великою кількістю українських книг і молоді :)
Подивіться в групі по діяльності, а я поділюсь враженнями.
Перший день розказував про Тепле Місто і наші проекти. Виступ короткий, більше обговорення. Запитань було багато, цікаві і різноманітні, дякую, що так активно включались. Далі був цілий калейдоскоп кльових спікерів, активних слухачів і всюдисущих організаторів. Дійство розбавлялось практичними командними напрацюваннями з усіх присутніх. Результати є, тепер до втілення!
На другий день Василь Гошовський розказував про проект Вивіски, а я про своє життя в горах і соціально відповідальний бізнес. Хоч і слухачів в паралельному лекторії було небагато, але відчувався ближчий контакт і вдалось поговорити по душах.
Як би все класно не було, та приходить час повернення. Через відсутність квитків дорога пролягла через Полтаву, де мали б чекати годину ввечері. Зразу погуглив і знайшов мінімум два коворкінги. Виявилось, що вони в неділю закриті, але Равлик для прикладу готові мені відкрити навіть тепер, але я запізно дзвонив і люди за містом. Проте вияснив, що місце живе, працює, в тому числі популярне для різного роду активістів. Тому лише поїли галушок в торговому центрі Київ і почухали додому )
Трохи історій.
1) Ярослав Рущишин в Краматорську шукав кав'ярню. як у Львові. З цим виявилась проблема, тому зайшов в щось схоже, бо під написом БАР стояло скромне КАФЕ. Кава була лише розчинна і три-в-одному. Взяв чай. Подали в пластиковому стаканчику. На запитання про тістечка вказали на пластмасові бутерброди. Відмовився. Сидить, пробує пити чай, кривиться. Офіціант намагається щось виправити, пропонує "а знаєте, в мене є домашній пиріг, я собі взяла, якщо хочете, можу поділитись." Пробує - смачно, майже як у Львові! Запитує, чому ж не пропонують відвідувачам, отримує відповідь з натяком на місцевий контингент: "нє паймут".
Пізніше у Слов'янську пішов в краєзнавчий музей і там представник контингенту з великою неохотою проводячи екскурсію, всю дорогу дихав перегаром.
2) Після завершення конференції в Слов'янську, коли багато повиходили надвір, підійшла старша пані і розбалакалась, читаючи нам вірш, що всі тепер за мир, так ніби ми були за війну. А дівчата потім казали, що саме вона кричала одна з перших на площі "Путєн ввєді вайска".
3) Після виступу на ТЕДх запрошують на зустріч з місцевою спільнотою соціально активних підприємців. Організатори, які представляють мабуть найпрогресивнішу спільноту, про таких навіть не чули. Але ми зустрілись, продуктивно поговорили і заодно вияснили, що організації лише декілька місяців, але вони вже ведуть певну активність, були в нашому Urban Space 100.
Кажуть на сході біднота і голий степ, проте я всюди бачив дерева і приблизно таку ж кількість візуально багатших будинків. В усіх цих містах схожа до нашої архітектура і спальні райони, багатоповерхівки і площі, різнопланова інфраструктура і погані дороги.
Люди також однакові, є свої особливості, але не бачу принципової різниці. Всюди є осередки активніших і лише їхня кількість різна. Проте тенденція до зростання активності суспільства прослідковується всюди і це дає надію.
Немає коментарів:
Дописати коментар