#ДеньНезалежності

чомусь особливо зачепив цього року. Щось схоже пригадую лише школярем на початку 90х, коли був загальний підйом і я встиг ще купити значок з прапором аж за...одну гривню! І зразу після цього туман з економічних негараздів, універ і перший бізнес. Так до 2004го. Перша революція ніби допомогла протверезіти: а хто я, чому Україна і звідки ми такі. Вчитувався в живі історії УПА, потім УНР, особливо різануло по свідомості Холодний Яр. Козаками і до того цікавився, лиш тепер склалось в одну картину - ми довго виборювали втрачену державу. Другий Майдан підтвердив, що не обійдеться без крові. Війна вже як відкрита рана - ніяк не загоюється, аж організм ніби звикає, вчиться жити по-новому.
Сьогодні телефонувала волонтер, каже наші солдати дзвонять, пам'ятають і що моя заслуга в тому також, аж розплакалась. Я заспокоюю, кажу та що ж ми такого зробили, нічого особливого, але самого пройняло.
Та парад, концерти, привітання, фейсбук, інстаграм, твітер ніби кричать самі собі - не здамося, виборемо і збудуємо!

"А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами."

П.С. і навіть Гугл запиляв для нас дудл:)