Книга 1. Розділ 2.

Отже починаємо добиратися до практики і я у фб поросив поділитись досвідом першої роботи: збираю історії про першу роботу.
Дякую за активність, більшість включу в книгу як життєві приклади для молоді. Якщо маєте свої історії, продовжуйте писати, включу в фінальну версію книги.

Книга 1. Розділ 2. 

"Безперечно спочатку вчимося заробляти. Способів не так багато - всього 4: піти на роботу, стати підприємцем, власником бізнесу та інвестором. Принцип добре описав Роберт Кіосакі в Квадранті грошового потоку. І так, другий висновок - доведеться багато читати. Я зачіпаю основи, але вчитись доведеться весь час, та це й кайфово.
То ж перший спосіб заробітку грошей - піти до когось на роботу. Фактично доведеться міняти свій час на гроші. Плюси - мінімальні ризики, стабільна зарплата і можливість навчитися базових навиків на практиці. Мінуси: захворів, пішов у відпустку чи просто не вийшов на роботу - гроші перестали платити. Також ви зобов'язані будете грати за чужими правилами і це може бути морально важко. Дітки, навіть якщо вам не надто до вподоби правила - в будь-якому разі підіть на роботу. Це дасть розуміння базових принципів заробляння грошей.
Доречна історія, де заможний батько влаштував сина на роботу. Вирішили відсвяткувати в ресторані результат першого дня. Син на радощах хотів заплатити за вечерю. Глянув на рахунок - а грошей не ставало. Прийшло розуміння, скільки зусиль може бути вартий цілий день праці.
Варта окремо проговорити ставлення до будь-якої роботи. Якось юнаком я спілкувався з водієм автобуса, який возив нас дрібних до школи в сусіднє село. Я дозволив собі сказати "та що там ваша робота, це просто їздити". Як він розізлився! "Та я на тій роботі зір втратив!" Мені стало таак соромно, запам'ятав на все життя - кожна робота важлива, поважайте всяку чесну професію.
Тоді якщо кожна робота достойна, як вибрати свою? Найкращий спосіб - полюбовний. Вибирайте те, що найбільше подобається на тепер. Напишіть хоча б 3-5 напрямків, які вас захоплюють. І виберіть той, в якому на вашу думку, найбільше грошей. Так, буває непросто, адже стільки різних напрямків, такі цікаві професії. Краще вирішити швидко, підключивши інтуїцію. Тут головне почати. Згоджуйтесь на найпростішу посаду, прибиральника, кур'єра чи будь-чийого помічника. Це дасть вам базове розуміння основ бізнесу. Далі вже буде зрозуміліше і легше вибирати куди розвиватися.
Моя перша робота була оператором в комп'ютерному класі університету. Мені довірили цю посаду, тому що звільнялася попередня працівниця. А я вже знав все, що потрібно, бо проводив там більшість вільного часу.
Я запитав друзів, яка в них була перша робота і ось що вони кажуть:

Наталія: Я прийшла по оголошенню, але взяли іншого, програмістом. Вчилася на 4 курсі тоді. Запитала, чи їм потрібен стажер, вони погодилися. На наступний місяць запропонували робити секретарську роботу за гроші, а ще через кілька місяців стала програмістом замість того іншого, бо мої результати були кращі:)
Лаврентій: В мене, вважаю, цікава історія. Я закінчив школу в 15 років. Перші роботи були "бо потрібно на роботу й заробляти". Спочатку вивчився на кухаря, десь за 3-4 місяці. Потім було будівництво декілька місяців, а потім робота в ресторані. Але перша робота, про яку я хотів би розповісти, розпочалась для мене аж в лютому, тобто через 9 місяців після закінчення школи. Я дуже хотів працювати з комп'ютерами. Зі школи захоплювався програмуванням, та просто полюбляв це. Не вступив до ВУЗу, не вистачило знань з математики. Але працювати мріяв. У моєму місті був інтернет провайдер, це в Київській області. Вони продавали інтернет та будували локальну мережу для міста. Власник цієї компанії сам створив всю архітектуру мережі та був там адміністратором. Дуже розумний чоловік. Я декілька разів писав йому, що хотів би працювати в нього та вчитись. Але коли прийняв рішення, то написав йому великий лист, в якому намагався показати йому, що саме це значить для мене. Написав, що розумію, що не маю досвіду й необхідних знань. Але я дуже хотів навчитись та працювати. Пообіцяв працювати декілька місяців без зарплатні, щоб він зміг зрозуміти мене та побачити, чи взагалі я вартий цієї довіри. Так і сталось. Він погодився і мене взяли на роботу. То була моя перша сходинка, де я багато чому навчився, не тільки специфічних знань, а в першу чергу - життєвих знань. Працював там майже два роки.
Ольга: Перші зароблені кошти - за статтю написану у глянці, а потім допомагала організовувати великі заходи і це було теж оплачено. Робота в бухгалтерії, зовсім не мій профіль, а взяли, бо трохи вивчила 1С і знайомий замовив словечко (але це не було вирішуючим фактором). Пропрацювала там 1 рік, це була хороша школа для загартовування + робота з документами, стає в пригоді і тепер. Пішла звідти, коли отримала пропозицію на дійсно роботу мрії, інколи шкодую, що не пішла швидше. Мої поради? Пробувати і помилятись! Ходити на співбесіди та інтерв'ю. Ніколи не буває ідеального кандидата на вакансію, людський фактор багато вирішує. А ще більше - бажання вчитись і досягати. Саме це і рухає нас в житті!
Вікторія: Про першу роботу не так цікаво - влилася в родинний бізнес. Але потім, коли вирішила змінити сферу діяльності - знайшла місце, де хотіла б працювати. Домовилася про зустріч з керівником. Запропонувала працювати у них 3 місяці безкоштовно, обговорила умови. Через 2 місяці мене взяли в штат на ставку.
Ігор: Я працював в музично-драматичному театрі з письмового дозволу батьків. Роль шукала свого актора:) Багато разів переконувався, що найкращий спосіб вчити плавати - кидати у воду:-) Хто не поплив - сохнути на берег і пробувати далі. Хто не втонув - супермолодці! А тепер вчимося :-)
Анастасія: Найперша моя робота, на яку взяли без зв'язків та досвіду, трапилась зі мною у 15 років. Згідно із законодавством (на той час, наразі просто не знаю) можливість легально працювати неповний робочий день надавалась з 14 років. На літні канікули, перед останнім, випускним десятим класом я пішла працювати нянею у дитячі ясла, у групу "другий рік життя". Це було 1988 року. Зарплата була маленька, з бажаючих обійняти цю посаду черга не стояла, а ще "гірше ж не буде точно" - і мене взяли. За перший повний місяць неповних робочих днів я заробила щось близько 60 карбованців. Це були мої власні гроші і спустила я їх якось не дуже практично і розумно, але була безмежно щаслива з того. Друга моя робота (вона ж була і друга за хронологією робот як таких), на яку мене взяли без досвіду та зв'язків, після закінчення першого курсу університету, за сумісництвом, на 1\2 ставки - вчитель всесвітньої історії у школі. До обіду відвідувала лекції, в другу зміну працювала у школі. Мені було цікаво, я відчувала себе крутою у 18 років відносно тих дванадцятирічних. Ще й гроші платили. Чому взяли на цю посаду? 1990 року не стояла черга з вчителів, бажаючих обійняти цю посаду у школі на краю міста, у буквальному сенсі. Приємні спогади.
Юрій: На роботу в 90-ті (СІНТ) я прийшов за рекомендацією друзів. Мої діти починали працювати ще під час навчання, тому по завершенні навчання вже мали певний досвід.
Валерій: так як до 16 років я жив в Чорноморську, то у віці 8 чи 9 років варив кукурудзу і продавав на пляжі. у віці 13 років спробував попрацювати шаурменом. В 16, в часи студентства працював певний час озеленювачем на дачі Фельдмана в Харкові. А потім вже це всяке програмування почалось.
Аліна: Перша робота була у прес-службі обласної адміністрації. Пішла на співбесіду за рекомендацією знайомої з університету. Для того, аби взяли на цю роботу, я проходила двомісячне (чи навіть довше) неоплачуване стажування, потім - конкурс на посаду держслужбовця. Це якщо не враховувати роботу промоутером в університетські роки. Висновок з мого досвіду: на перших етапах неодмінно треба бути готовим доводити свою компетентність, а також, можливо, працювати за меншу фінансову винагороду.
Олена: я працювала промоутером нагрівачів в будівельному магазині, прийшла по оголошенню. Пройшла дводенне навчання як продавати, моя активна участь під час цього дводенного навчання сподобалась регіональному менеджеру і мене так взяли на роботу.
Христина: Коли я закінчила університет, дуже хотіла працювати викладачем на кафедрі (знаю, це зараз не популярно, але тоді в 2002 році це була моя мрія). За місце на англійській кафедрі в університеті Франка треба було заплатити 5 тис доларів (іншого шляху тоді не було. ..) Я почула, що в Політехнічному університеті нещодавно організувалася нова кафедра лінгвістики і вирішила пробувати туди, хоча всі мені казали, що то безнадійно, бо Політех ще більше корумпований. Але я мала якусь відвагу від Бога, набралася сміливості, прийшла до завідуючої і кажу, що хочу в них працювати. Вона мене одразу почала розпитувати, по чиїй я рекомендації. Я кажу, що сама прийшла. Вона каже: "Ну в нас тут всі по знайомству, ви ж не могли просто так з вулиці прийти". Я кажу, що з вулиці ) Вона тоді: "Ми беремо тільки з червоними дипломами" - "В мене червоний диплом"... Ну, вона трішки навіть розгубилася, але сказала, щоб я залишила свої документи, бо якраз тоді була вступна кампанія і дуже багато було бажаючих на платному вчитися і так виходило, що може їм ще доведеться додаткові групи формувати і тоді буде потрібний викладач. Коротше, вона сказала підійти в кінці літа, я подумала, що нічого з того не буде, але коли я прийшла знову, вона була дуже рада мене бачити. Каже, що вже чекала мене кілька днів, бо в них таки наплив студентів цього року і я їм потрібна ) Мені НІХТО не вірив, що я туди без грошей і знайомих попала )) Моя порада - більше надіятись на Бога і менше слухати, що інші говорять )
Анна: я працювала журналістом...з 5 класу, дописувала у районну газету, ще тоді, в радянські часи, для мене мотиватором були...гроші. За статті платили, і я могла собі сама купувати морозиво, книжки та цукерки, отаке!
Сергій: Перша, але не надто серйозна, була в 15 років, в "комп’ютерному клубі" на 3 комп'ютери в дитячому таборі. Потрапив туди по знайомству і це був цікавий досвід. Наступна і вже серйозна - сисадмін на колись величезній металобазі. Вона знаходилась за містом, туди їздив єдиний тролейбус, а якщо добиратись маршруткою — то треба було йти ще добрих 2 км. Організація давним-давно почала свою комп'ютеризацію з Роботронів і перфострічок. Мені ж в спадок залишились тільки "гробики" початку двотисячних, павутина з різних мереж і збірна солянка операційних систем. Без досвіду і після коледжу, я це все розгріб аж за рік, але особливо стрьомно було переставляти операційну систему на сервері. Щоб не зупиняти всім роботу з 1С я це робив 2-го січня. З першого разу мені не вийшло і прийшлось під вечір відновлювати образ системи, зате далі вже не було так страшно) А ще там я навчився працювати з типовими бухгалтерами, як ото з анекдотів, що не вміють файл зі звітом на флешку записати (але тоді там ще дискети були) і свіч з розетки виключали. Звісно, на той момент це була не єдина робота, інша була пов'язана з дизайном, версткою та сайтами, але це було більше схоже на фріланс і це вже зовсім інша історія...
Ольга: На всі мої роботи приймали без досвіду. Головна причина - це впевненість у собі. Перша співбесіда пройшла так: прийшла я на торговельну базу, куди шукали менеджера з продажів (торгового агента) з досвідом обов'язково! Хотіли стрімко наростити продажі. І тут я така прийшла....вся на позитиві, з посмішкою і впевненістю. В кабінет до супервізора Олесі, котра вже практично відмовила мені в роботі, зайшла власниця Тетяна. Запитала мене чому я думаю що зможу працювати, я ж нічого не знаю в цій роботі? А я й кажу: джміль за законами фізики не може літати! Але він цього не знає) Взяли мене. Я була крута. Всі місяці перевищувала план і заробляла премії. Поради діткам: варто у всіх незнайомих сферах попрацювати, отримати досвід, нові знання і практику. А вже з часом застосувати для власної справи)
Людмила: Моя перша робота - це Піца-плюс. Мені було 17 років і моя сім'яне могла мене утримувати та оплачувати навчання у ВУЗі. Тому вчитись я пішла на заочну форму навчання. А 27 вересня, як розпочався навчальний рік у студентів - я почала працювати офіціантом. Було страшно зробити хоч якусь помилку, щось переплутати чи забути (таке бувало) в перші дні. Але помилки - це набутий досвід. І в перший ж місяць - фірма преміювала мене, що дуже вразило. Премія була не просто грошова - на дошці оголошень додали в ряд з тими , хто цього місяця Молодець. Робота важка була фізично. Бути активною і мегашвидкою впродовж щонайменше 12 годин - не кожному під силу. Після роботи до 22:00 обов'язкове прибирання в піцерії. Разом з добиранням додому приходила вже вночі. Дехто ставав пасивнішим за декілька місяців роботи, хотілося менше втомлюватись та бути вдома значно швидше . Так я пішла через 9 місяців, перед відкриттям літника. Мій висновок - така робота для молоді і вона не на роки. Більше - як тимчасовий підробіток. Якщо дуже треба - то в принципі можна будь-коли приступити в будь-який заклад. Але якщо ти хочеш в мегакрутий ресторан - тоді треба бути доволі старанним і мати й мізки в голові. З того часу я поважаю цей труд та водночас дуже прискіплива до їхньої роботи.
Сергій: Перша робота - завсклад в компанії "Електрополюс". Щиро вдячний Андрію, який 8 років назад повірив в зборище студентів і дав нам можливість робити те, що ми хотіли і як ми хотіли. Згодом заснували свою компанію)). Порада №1 - для керівників. Вірте, сліпо не рахуйте на калькуляторі і ризикуйте, треба вчитись саме цьому. Швидкому тестуванню найбільш дурнуватих, на перший погляд, ідей. Порада №2 - для молоді. Будьте сміливі, пробуйте і помиляйтесь, заробляйте тільки одне - досвід. Потім він капіталізується) Більше мабуть нічого радити не буду, бо те що порадиш сьогодні завтра вже не актуально.

Як бачите, більшість або робили те, що вони люблять і вміють, або попросилися на безкоштовний випробний термін. Це дієві, безпрограшні способи отримати першу роботу - користуйтеся."