Якщо би я створив людину

З чого би почав? Мабуть з місця, де поселити. Якась планета, де скали і магма - можна, але не цікаво. Потрібна різноманітність. Таак, вибираю щось середнє, з зовнішнім підігрівом від розпеченого джерела енергії. Розділю воду і сушу, проведу долонею для вирівнювання ландшафту, додаю, де можу, різномастої зелені, запускаю річки, дощі, вітри для руху замкнутої системи. Нормально - тепер готове середовище зі змінними параметрами.
Приступимо до людини? Тут найскладніше. Як має виглядати, як захищена і від чого залежна? Думаю так -  хай буде зроблена з матеріалів, які є частиною самої планети. Декілька експериментів - і організм готовий. Вже вміє пересуватися, взаємодіяти, щось змінювати. Додаю залежність від повітря, їжі, тягу до спарювання, щоб була причина жити.
Все? Ні, нудно - де мета, екзистенційна причина?  Ок, додам іскру: вкладаю частинку себе, свідомість і здатність творити. Але як тоді відмежуватись від власного творіння? А давай обріжу йому пам'ять! Нехай, як тільки потрапить туди, думає, що він один. А щоб не зразу хотілось назад додому - запрограмую інстинкт виживання і розмноження. Так, щоб було правдоподібніше, копіюю подругу і купу різномастої живності для підозри, що життя самостворене.
Ну що ж - є нова парочка (чи декілька), з необмеженими можливостями в обмеженому тілі, які можуть робити будь-що. Так, на початку хвилюватимуться за організацію базових потреб. Але ж прийде час, і вони вибиратимуть, куди спрямувати творчу енергію. Неважливо куди це приведе, навіть якщо до самознищення.
Я завжди любитиму власні творіння.